Словник Української Мови
Буква
1. Добровільно підкоритися чиєйсь владі, волі, визнати чиєсь панування або перевагу; поступитися.
2. Піддатися силі, впливу чогось (часто абстрактного), змиритися з чимось неминучим.
3. (перен., книжн.) Стати доступним для осягнення, піддатися зусиллям людини (про природу, науку, мистецтво тощо).
Приклад 1:
Коли приїхав Ярополк, бажаючи покоритися Во- лодимиру, – зненацька двоє варягів мечами на дверях взяли під пазуху Ярополка і на тому місці вбили його. Так Володимир сів на великому княжінні київському і став самодержцем всієї Руссії.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”