Словник Української Мови
1. (у філософії, соціології) Об’єктивна ознака, яка сприймається як природна властивість предмета чи явища, але насправді є продуктом суспільних відносин, історичного розвитку або культурного контексту; відчутна, але не істинна властивість.
2. (у природничих науках, техніці) Характеристика об’єкта або системи, що поводить себе або описується як певна властивість лише за певних умов, обмежень або в наближеному розгляді, не будучи такою в строгому фундаментальному сенсі.
Який має два парні різці (у зубній системі тварин).
1. Такий, що лише формально, зовні належить до власних назв, але за своєю суттю та функціонуванням у мові не має їхніх граматичних ознак (наприклад, не відмінюється).
2. У лінгвістиці: такий, що займає проміжне положення між власною та загальною назвою, часто вживається для утворення складених термінів або номінацій.
1. Який лише формально належить до власних назв, але за своєю суттю та вживанням не відповідає їх основним ознакам (наприклад, не є унікальним найменуванням конкретного об’єкта).
2. У лінгвістиці: такий, що стосується іменника, який за значенням є загальним, але через контекст або специфіку вживання набуває деяких рис власної назви (наприклад, унікалізований апелятив).
1. (зоол.) Який має дві пари ніг (про деяких членистоногих, зокрема ракоподібних).
1. Властивість послідовності чисел або точок, яка формально не є випадковою, але демонструє статистичні характеристики, близькі до випадкових, і зазвичай створюється детермінованим алгоритмом для рівномірного покриття простору; застосовується в комп’ютерному моделюванні, чисельних методах та криптографії.
2. У ширшому сенсі — видимість, імітація випадковості, коли процес або явище мають упорядковану, детерміновану природу, але зовні проявляються як нерегулярні.
Який має два параметри, характеризується двома параметрами (у математиці, техніці, наукових дослідженнях тощо).
1. (у математиці, статистиці, інформатиці) Такий, що володіє деякими властивостями випадкової послідовності (наприклад, рівномірністю розподілу), але є детермінованою (обчислюваною за певним алгоритмом) і може бути відтвореною; псевдовипадковий.
2. (у ширшому вживанні) Такий, що лише зовні, формально нагадує випадковий, але насправді має певну закономірність або обумовлений невипадковими факторами.
1. Який характеризується двома параметрами, залежить від двох параметрів або визначається двома параметрами (переважно в математиці, техніці, наукових дослідженнях).
2. Який має дві незалежні або дві основні змінні характеристики.
1. (у філософії, соціології) Стан або якість, що лише за формою нагадує визначеність, маючи насправді нечіткі, умовні або внутрішньо суперечливі характеристики; обмежена, неповна визначеність, що видається цілісною.
2. (у логіці та науці) Властивість поняття, теорії або моделі, яка формально є визначеною, але її визначення містить приховані неоднозначності, кола або залежить від контексту, що не дозволяє вважати її абсолютно строгою.