квазівластивість

[kʋɑziʋlɑstɪʋistʲ] Іменник

Буква:К

Значення

(у філософії, соціології) Об’єктивна ознака, яка сприймається як природна властивість предмета чи явища, але насправді є продуктом суспільних відносин, історичного розвитку або культурного контексту; відчутна, але не істинна властивість.
(у природничих науках, техніці) Характеристика об’єкта або системи, що поводить себе або описується як певна властивість лише за певних умов, обмежень або в наближеному розгляді, не будучи такою в строгому фундаментальному сенсі.

Граматичні форми:

н. квазівластивість, р. квазівластивості, д. квазівластивості, з. квазівластивість, о. квазівластивістю, м. квазівластивості, к. квазівластивосте