1. Власна назва персонажа з фантастичної серії романів “Дюна” Френка Герберта, повне ім’я — Венсіція Бінч, відома як “істинна дружина” герцога Лето Атріда, мати Пола Атріда.

2. Власна назва персонажа з серії фільмів “Гаррі Поттер”, повне ім’я — Бінч, привид-доглядачка Гоґвортсу, колишня заступниця директора школи.

1. Дія за значенням дієслова “бинтувати” — накладання бинту, перев’язування рани чи пошкодженої частини тіла медичними бинтами з метою захисту, фіксації або лікування.

2. Результат такої дії — сама бинтова пов’язка, яка накладена на тіло.

1. Власна назва персонажа з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля» — Михайло Самуїлович Паниковський, самопроголошений «великий сліпий», який видавав себе за биндюжника (візника), щоб приєднатися до компанії Остапа Бендера.

2. Загальна назва (за прізвиськом Паниковського) людини, яка намагається зайняти місце, посаду або отримати вигоду шляхом обману, агресивного нав’язування або видавання себе за когось іншого; інтриган, авантюрист.

3. (Іст.) Візник, перевізник вантажів, особливо важких (наприклад, бочок з вином), за допомогою кінної упряжі; ломовик.

1. (історичне) Власна назва найбільшого та найвідомішого ринку Одеси XIX — початку XX століття, розташованого на Новобазарній площі; символ одеської торгівлі, особливо хлібної.

2. (переносне) Галасливе, шумне скупчення людей; метафора паніки, безладу або хаотичної метушні.

1. (заст.) Великий, міцний віз або підвода для перевезення важких вантажів, зазвичай запряжений парою чи кількома парами коней.

2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну, громіздку людину або річ.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “бинда” — невелика пов’язка з бинту або іншого матеріалу для закриття рани, пошкодження на тілі.

2. Розмовна назва невеликої гіпсової, тканинної або липкої стрічки (лейкопластира), що використовується для фіксації пов’язки або закриття дрібних пошкоджень шкіри.

3. Переносно — про будь-яку невелику, часто тимчасову чи аварійну пов’язку, накладку або латку на чомусь.

1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

2. (діал., західні регіони) Тонка, гнучка палиця, жердина, часто з молодого дерева, яка використовується для підтримки рослин (наприклад, хмелю), для плетіння або як матеріал для будівництва.

1. Поперечна перекладина між ніжками стільця, крісла, лави тощо, що служить для їх зміцнення або спирається на неї нога.

2. Поперечний брус, планка у різних конструкціях (наприклад, у паркані, перилах, спинці ліжка), що з’єднує вертикальні стійки.

3. У техніці: деталь, елемент конструкції у вигляді поперечної розпірки, ребра жорсткості або опори.

1. Технічний термін: металева або дерев’яна частина дзвону, яка вдаряє об його стінки та викликає звук; дзвонове серце.

2. Історичний термін: дерев’яна або металева дошка, в яку дзвонили для скликання людей, сповіщення про щось; також загальна назва для різних пристроїв для створення шуму (наприклад, брязкальце, клепало).

3. В геології: масивна пластова частина гірської породи, що відокремилася від основного масиву та лежить на поверхні; скельний злам, брила.

4. В архітектурі: горизонтальна дерев’яна балка, брус, звичайно в основі споруди або в конструкції даху.

1. (діал.) Те саме, що білля — листя дерев, кущів, трав’янистих рослин; зелень.

2. (діал.) Те саме, що бур’ян — дикорослі, переважно однорічні, трав’янисті рослини, що засмічують посіви.