1. Суворе покарання, засудження когось або чогось, моральне покарання; сувора критика, висміювання вад, негативних явищ.

2. Істор. Покарання шляхом завдання ударів батогом, різками або бичами.

1. Зменшувальна форма від “бик”: молода тварина роду биків, самець корови; також переносно — про міцного, дужого хлопця чи чоловіка.

2. Невелика промислова риба родини окунеподібних, що мешкає переважно в Чорному та Азовському морях, а також у гирлах річок; має видовжене тіло та характерні подовжені промені на черевних плавцях.

3. Розмовна назва цигарки, самокрутки, недопалка.

4. Розмовне позначення невеликої опори, стійки, підставки (наприклад, дерев’яний чи металевий бичок під важкий предмет).

5. У техніці — короткий вертикальний або похилий стрижень, елемент конструкції, що служить для кріплення, підтримки чи передачі руху.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Івано-Франківської областей.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі (сучасний адміністративний поділ).

Бичкові — родина дрібних морських, рідше прісноводних риб ряду окунеподібних, що характеризуються зрощенням черевних плавців у своєрідну присоску; поширені в помірних і тропічних водах.

Бичкові — наукова назва цієї родини риб у класифікації (Gobiidae).

1. Множина від слова “бичок” — невелика риба родини бичкових (Gobiidae), що мешкає переважно в прибережних зонах морів, солонуватих і прісних водах.

2. Розмовна назва сигарет, цигарок, зокрема самокрутів (зазвичай у множині).

3. Діалектне позначення невеликих пагорбів, горбів, пагорків.

1. Великий, потужний бик; також переносно — про людину міцної статури, великого тіла.

2. (у давнину) Місце, де відбувався бій биків; арена для битви биків.

3. (рідко) Збірне позначення великої кількості биків; стадо биків.

1. Зменшувально-пестливе від слова “бик”: невеликий бик, бичок.

2. Розм. Про сильного, міцного чоловіка або хлопця.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “бичок” — молодий бик, кастрований самець великої рогатої худоби, що використовується для відгодівлі на м’ясо.

2. (у розмовній мові) Зменшувально-пестливе звертання до хлопчика або юнака, що підкреслює його спритність, міцну статуру або завзятість.

1. Рідкісний варіант слова “бичок” у значенні невеликої риби родини бичкових (Gobiidae), що мешкає в прісних та солонуватих водах.

2. Діалектне (західні регіони, особливо Закарпаття) позначення некастрованого молодого бика або підлітка бугая.

3. У переносному, розмовному значенні — про міцного, кремезного хлопця або чоловіка.