биндюг

1. (заст.) Великий, міцний віз або підвода для перевезення важких вантажів, зазвичай запряжений парою чи кількома парами коней.

2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну, громіздку людину або річ.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |