биндюжник

[bɪndjuʒnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Література) –

    Власна назва персонажа з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля» — Михайло Самуїлович Паниковський, самопроголошений «великий сліпий», який видавав себе за биндюжника (візника), щоб приєднатися до компанії Остапа Бендера.

  2. (Література) –

    Загальна назва (за прізвиськом Паниковського) людини, яка намагається зайняти місце, посаду або отримати вигоду шляхом обману, агресивного нав’язування або видавання себе за когось іншого; інтриган, авантюрист.

  3. (Історія) –

    (Іст.) Візник, перевізник вантажів, особливо важких (наприклад, бочок з вином), за допомогою кінної упряжі; ломовик.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. биндюжник, р. биндюжника, д. биндюжникові, з. биндюжника, о. биндюжником, м. биндюжникові, к. биндюжнику

Більше записів