1. (екон.) Нерівність, невідповідність у цінах, доходах, рівні розвитку або соціальному становищі між різними групами, регіонами чи секторами економіки.

2. (міжнар. право, політ.) Суперечність, розбіжність у правах, обов’язках або статусі сторін, що часто призводить до порушення паритету (рівності).

3. (с. г.) Значний розрив між цінами на сільськогосподарську продукцію та товари промислового виробництва, що купує селянин, що призводить до збитковості аграрного сектора.

Диспареунія — це медичний термін, що означає відчуття болю в області тазу, який виникає у жінки під час або безпосередньо після статевого акту.

1. Відмінність, невідповідність, суттєва різниця між чим-небудь (наприклад, між двома явищами, поняттями, оцінками).

2. У математиці та статистиці: міра розбіжності, розкиду або відхилення значень від певної центральної величини (наприклад, середнього значення).

1. Система планових медичних заходів, спрямованих на активне виявлення захворювань на ранніх стадіях, динамічне спостереження за станом здоров’я певних груп населення (диспансерних контингентів) та проведення профілактики з метою збереження здоров’я і попередження захворюваності.

2. Масове комплексне обстеження населення або окремих його груп за єдиною програмі з метою профілактики та ранньої діагностики захворювань.

1. Медичний заклад, який здійснює систематичне спостереження (диспансеризацію) за певними категоріями хворих (наприклад, з хронічними захворюваннями), а також профілактичну роботу серед населення.

2. Спеціалізована лікувально-профілактична установа, що займається виявленням, лікуванням та профілактикою конкретних груп захворювань (наприклад, туберкульозний, онкологічний, кожно-венерологічний, психоневрологічний диспансер).

Диспанкреатизм — стан часткової недостатності функції підшлункової залози, що характеризується порушенням її зовнішньо- та внутрішньосекреторної діяльності без виражених клінічних ознак гострого запалення.

1. (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, при якому відбувається роз’єднання, відокремлення певних думок, спогадів, почуттів або аспектів ідентичності від свідомості, що може призводити до порушення цілісності самосприйняття; найчастіше пов’язане з дисоціативними розладами.

2. (у хімії) Процес розпаду молекул, іонів або кристалічних речовин на більш прості складові частини (молекули, атоми, іони, радикали) під впливом розчинника, нагрівання, електричного струму тощо.

3. (у соціології та соціальній психології) Відчуження, розрив соціальних зв’язків, вихід індивіда з-під впливу норм та цінностей певної групи або суспільства.

1. (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, що полягає в відокремленні від свідомості певних думок, спогадів, почуттів або переживань, які сприймаються як чужі, що може призводити до порушення цілісності особистості, почуття власної ідентичності та зв’язку з реальністю.

2. (у хімії) Здатність молекул, атомів або іонів розпадатися (розділятися) на простіші частинки (іони, радикали) під впливом певних умов, наприклад, при розчиненні, нагріванні або під дією електричного струму.

1. (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, при якому відбувається роз’єднання (відокремлення) певних психічних процесів (спогадів, емоцій, почуття ідентичності тощо) від свідомості, що може призводити до порушення цілісності особистості; розщеплення свідомості.

2. (у хімії) Процес розпаду молекул, іонів або кристалічних речовин на більш прості складові частини (молекули, атоми, іони, радикали) під впливом певних факторів (температури, розчинника, електричного поля).

3. (у соціології) Розрив соціальних зв’язків, втрата індивідом чи групою почуття приналежності до суспільства, що веде до ізоляції, порушення норм та аномії.

1. (псих.) Особа, яка страждає на дисоціативний розлад особистості (роздвоєння особистості), коли в одній людині існують дві або більше альтернативних особистості, що почергово контролюють поведінку.

2. (хім.) Речовина, яка сприяє або викликає дисоціацію, тобто розпад молекул на йони, атоми або простіші молекули.