Словник Української
1. Психічний розлад, що проявляється у патологічному, ірраціональному страху перед людьми або людським суспільством, бажанні уникати будь-яких контактів із ними.
2. У соціальному контексті — відчуженість від людей, неприязнь до людського спілкування, суспільства загалом.
1. Розділ фонетики, що вивчає фізіологічні та акустичні властивості звуків людської мови, їх утворення та сприйняття.
2. Сукупність звукових засобів (фонем, інтонаційних моделей тощо) конкретної мови, що використовуються людиною для мовленнєвого спілкування.
1. Пов’язаний з антропофонікою — розділом фонетики, що вивчає фізіологічні та акустичні властивості звуків людської мови, механізм їхнього утворення та сприйняття.
2. Створений або відтворений людським голосом; що стосується звуків, які може продукувати мовленнєвий апарат людини.
1. Організм (переважно рослина), поширення якого відбувається за допомогою людини — навмисно або випадково, часто на великі відстані.
2. Рослина, насіння або плоди якої розповсюджуються людиною (наприклад, прилипаючи до одягу, засобів транспорту або з товарами).
Ануй — французьке прізвище, найвідомішим носієм якого є Жан Ануй (1910–1987), французький драматург, автор п’єс «Антигона», «Жаворонок», «Дикушка» тощо.
1. (біол.) Позбавлений ядра; такий, що не має клітинного ядра. Про клітини, організми.
2. (мед.) Позбавлений ядра; такий, що не містить ядра. Про еритроцити (червоні кров’яні тільця) ссавців у зрілому стані.
1. У хімії: циклічна органічна сполука, молекула якої містить замкнену систему сполучених подвійних зв’язків, що забезпечує їй особливу стабільність (ароматичність); найпростішим представником є бензол.
2. У фізиці та хімії: клас макроскопічних або молекулярних структур, що мають форму кільця або тора.
1. У ботаніці: кільцеподібна структура на ніжці гриба, що залишається від часткового покривала; також зустрічається назва “кільце”.
2. У зоології: кільцеподібна структура, сегмент або ділянка тіла у деяких тварин (наприклад, у кільчастих черв’яків або членистоногих).
3. У анатомії: кільцеподібна структура, м’яз або отвір у різних органах (наприклад, задній прохід також називають анусом, але термін “анулус” може позначати саме кільцеподібну м’язову структуру).
1. Який стосується анулювання, призначений для анулювання або скасування чогось.
2. У філателії: спеціальний поштовий штемпель, який ставлять на поштові марки, щоб скасувати їх дію та уникнути повторного використання; касувальний.
1. Такий, що може бути анульований, скасований, визнаний недійсним або таким, що втратив чинність.
2. (У фінансах, комерції) Такий, що може бути погашений, викуплений або погашений за певних умов (наприклад, про анульовувані акції).