дисоціативний
[dɪsot͡siɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Психол. Пов’язаний з дисоціацією (роз’єднанням) психічних процесів, що зазвичай є інтегрованими, як захист від травматичного досвіду; такий, що характеризується втратою зв’язку між думками, спогадами, почуттями, діями або відчуттям власної ідентичності (напр., дисоціативний розлад).
-
Хім. Пов’язаний з дисоціацією (розпадом) молекул на більш прості частинки (іони, радикали); такий, що здатний до такого розпаду (напр., дисоціативна хімічна реакція).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дисоціативний, р. дисоціативного, д. дисоціативному, з. дисоціативного, о. дисоціативним, м. дисоціативнім