дисоціювання

[dɪsot͡sijuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Психологія) –

    (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, при якому відбувається роз’єднання, відокремлення певних думок, спогадів, почуттів або аспектів ідентичності від свідомості, що може призводити до порушення цілісності самосприйняття; найчастіше пов’язане з дисоціативними розладами.

  2. (Хімія) –

    (у хімії) Процес розпаду молекул, іонів або кристалічних речовин на більш прості складові частини (молекули, атоми, іони, радикали) під впливом розчинника, нагрівання, електричного струму тощо.

  3. (Соціологія) –

    (у соціології та соціальній психології) Відчуження, розрив соціальних зв’язків, вихід індивіда з-під впливу норм та цінностей певної групи або суспільства.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дисоціювання, р. дисоціювання, д. дисоціюванню, з. дисоціювання, о. дисоціюванням, м. дисоціюванні, к. дисоціювання

Більше записів