Значення
- (Психологія) –
(у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, при якому відбувається роз’єднання, відокремлення певних думок, спогадів, почуттів або аспектів ідентичності від свідомості, що може призводити до порушення цілісності самосприйняття; найчастіше пов’язане з дисоціативними розладами.
- (Хімія) –
(у хімії) Процес розпаду молекул, іонів або кристалічних речовин на більш прості складові частини (молекули, атоми, іони, радикали) під впливом розчинника, нагрівання, електричного струму тощо.
- (Соціологія) –
(у соціології та соціальній психології) Відчуження, розрив соціальних зв’язків, вихід індивіда з-під впливу норм та цінностей певної групи або суспільства.
Правопис та відмінювання
н. дисоціювання, р. дисоціювання, д. дисоціюванню, з. дисоціювання, о. дисоціюванням, м. дисоціюванні, к. дисоціювання