Словник Української
1. (у риториці) Витончений, ввічливий дотеп, що містить похвалу, зазвичай у формі нібито докору або іронічного заперечення; вислів, де позитивна оцінка приховується під оболонкою легкого глузування або зовнішньої критики.
2. (у біології, істор.) Застаріла назва для представників царства рослин (Plantae), що вживалася в протиставленні до “зоїзмів” (тварин); рослинність, рослинний організм.
1. (в астрономії) такий, що не має зоряних ознак; незоряний, позазоряний.
2. (у фізиці) такий, що не має властивостей зірки; незоряний.
1. (у медицині) Бути присутнім, допомагати лікарю під час операції або складних медичних маніпуляцій, виконуючи допоміжні дії.
2. (переносно, рідко) Брати участь у якійсь справі, процесі або події у ролі помічника, спостерігача або супроводжуючої особи.
1. Власна назва стародавнього міста в Італії, на узбережжі Тірренського моря, відоме як важливий порт етрусків, а згодом — римлян.
2. Медичний термін, що позначає патологічну відсутність або вроджену недостатність слинних залоз, що призводить до сухості в роті (ксеростомії) та порушення травлення.
1. (географія) Найбільший за площею та населенням континент Землі, розташований переважно в Східній та Північній півкулях; частина світу, що включає материкову частину та прилеглі острови.
2. (спорт, історія) Назва жіночого футбольного клубу з міста Миколаїв, що існував у 1992—1995 роках.
1. У давньогрецькій міфології — син Ареса та Астиної, охоронець підземного царства, перетворений богинею Деметрою на сову за те, що вказав Аїду на Персефону, яка порушила заборону, з’ївши гранатове зерня.
2. Зоол. рід комах з ряду сітчастокрилих (Ascalaphus), представники якого мають довгі вусики та схожі на бабок; також загальна назва комах цього роду.
1. Старовинне місто в Південному Леванті (територія сучасного Ізраїлю), відоме з біблійних часів, важливий торговельний і культурний центр у давнину, а також місце вирощування цибулі певного сорту.
2. Назва одного з видів або сортів цибулі (Allium cepa), що походить з регіону навколо однойменного міста, відома своїми видовженими бульбами та м’яким смаком; цибуля аскалонська.
1. (істор.) Жінка або дівчина, яка походить з міста Аскалон (стародавнє місто в Палестині, сучасний Ашкелон в Ізраїлі).
2. (перен., рідко) Уживається як прізвисько або характеристика людини, пов’язаної з цим містом, його культурою чи історією.
1. (істор.) Представник династії Рюриковичів, нащадок князя Ростислава Мстиславича, сина Мстислава Великого, який княжив у місті Аскалоні (нині місто Ашкелон в Ізраїлі) під час Хрестових походів; прізвисько, що вживалося стосовно його нащадків у галицько-волинських літописах.
2. (переносно, рідко) У сучасному вжитку — людина, яка має давнє, можливо, шляхетне або княже походження, але втратила зв’язок зі своїми коренями або колишнім статусом.
1. Представник династії Асканіїв, німецького князівського роду, що правив у середньовічних державах на території сучасної Німеччини (наприклад, в Ангальті, Бранденбурзі, Саксонії).
2. Назва породи овець, виведеної в Асканії-Нова (заповіднику на Херсонщині), а також представник цієї породи.