Бегін-рея — горизонтальна дерев’яна або металева балка (рейка) на судні, що є нижньою реєю бізань-щогли; призначена для кріплення та розтягування заднього (бізань) вітрила трикутної форми (контр-бізані).

Бегільдит — рідкісний мінерал, водний фосфат алюмінію та натрію, який належить до групи амблігоніту. Зазвичай зустрічається у вигляді дрібних кристалів або зернистих агрегатів білого, кремового або світло-зеленого кольору.

Бегільдит — власна назва мінералу, дана на честь французького інженера та мінералога-аматора Гійома Мішеля Бегіль де Шанкуртуа (Guillaume Michel Béguyer de Chancourtois).

1. Бегуїн (також бегін) — член жіночого релігійного ордену в католицизмі, заснованого в XIII столітті в Нідерландах, члени якого вели спільне життя, але не складали вічних чернечих обітниць і могли залишати спільноту.

2. Бегуїн — представниця жіночого релігійного руху бегінок (бегуїнок), що поширився у Західній Європі в середньовіччі; жінка, яка вела побожне, часто аскетичне життя, займалася благодійністю, але не належала до офіційних чернечих орденів.

Бегуен — власна назва історичної області на півдні Франції, розташованої в Піренеях, частина колишнього графства Фуа та сучасної департаменту Ар’єж; відома своєю самобутньою культурою та мовою (бегуенським діалектом окситанської мови).

Бегуен — етнографічна назва корінного населення вищезгаданої області, що зберігає особливі культурні традиції та мову.

1. Рід декоративних трав’янистих рослин родини бегонієвих, що походить з тропічних і субтропічних регіонів, з асиметричним листям і яскравими квітами, часто вирощуваний як кімнатна або садова рослина.

2. Окрема рослина цього роду, що цінується за декоративність листя та/або квітів.

1. Велика травоїдна тварина родини бегемотових, що мешкає в Африці на берегах річок і озер; має масивне тіло, короткі ноги, велику голову з широкою пащею та характерні короткі вуха й очі, що виступають над черепом; також зветься гіпопотам.

2. У переносному значенні — про дуже огрядну, повільну або неповоротку людину.

3. У давній єврейській та християнській міфології — могутня і загадкова чудовиська, згадана в Біблії (Книга Йова), що вособлює первісні сили природи.

1. Діалогізм, що означає невиразне, незрозуміле вимовляння слів, бурмотіння, часто через відсутність зубів або в старому віці.

2. Переносно — нечітке, невиразне виконання музичного твору, співу або невпевнена, слабка гра на музичному інструменті.

Бевка — власна назва, що позначає персонаж українського народного фольклору, зокрема казковий образ, істоту, схожу на відьму або лісову бабу, яка часто постає в оповідях як негативний, лякаючий персонаж.

Бевка — у деяких регіональних говірках може вживатися як загальна назва для міфічної істоти, привида або страховиська, яким лякають дітей.

Бевзь — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

1. Рідкісне діалектне позначення для великого, грубого або незграбного чоловіка; часто вживається з відтінком зневаги або глузування.

2. У західних регіонах України — прізвисько або прозвище, що може вказувати на певну рису характеру чи зовнішності людини.