1. (Про ґрунт, будівлі, споруди) Поступово опуститися, осісти на певну глибину або вниз під власною вагою або під тиском; стати нижчим, ущільнитися.
2. (Перен., розм. Про людей) Притихнути, заспокоїтися, стати менш активними, жвавими; посісти.
Словник Української Мови
1. (Про ґрунт, будівлі, споруди) Поступово опуститися, осісти на певну глибину або вниз під власною вагою або під тиском; стати нижчим, ущільнитися.
2. (Перен., розм. Про людей) Притихнути, заспокоїтися, стати менш активними, жвавими; посісти.
1. (про ґрунт, будівлю тощо) Поступово осісти, опуститися на певну глибину або в певному місці; стати нижчим через ущільнення, стиснення або деформацію.
2. (перен., розм.) Заспокоїтися, вгамуватися після хвилювання, суєти; стати стриманішим, серйознішим.
1. Прислівник, що означає спосіб дії, властивий осені, характерний для осінньої пори; так, як це буває восени.
2. У переносному значенні — сумно, зажурено, з відтінком ностальгії або зневіри, аналогічно до настрою, що часто асоціюється з осінньою порою.
1. (діал.) Почати оскалюватися, показувати зуби (про тварин).
2. (перен., розм.) Почати злитися, огризатися, виявляти злість або невдоволення.
1. Позбавити зору когось, зробити сліпим (про кількох або багатьох осіб).
2. Позбавити здатності бачити, сильно засліпити (про яскраве світло, що впливає на кількох або багатьох).
3. Переносно: позбавити розуміння, здатності правильно оцінювати дійсність; обдурити, ввести в оману (кількох або багатьох).
Втратити зір (про групу людей, тварин або організмів).
1. У спосіб, властивий лише певній особі, предмету чи явищу; не так, як зазвичай або як у всіх; своєрідно, індивідуально, оригінально.
2. Винятково, надзвичайно, дуже (про високий ступінь якості або прояву ознаки).