Словник Української Мови
1. Стан, коли людина має заздалегідь отриману інформацію про щось, що може статися, що дозволяє їй бути готовою до певних подій або дій.
2. Обізнаність, поінформованість про щось, що дає можливість уникнути негативних наслідків або прийняти необхідні заходи.
1. Дія за значенням дієслова “попереджати“; інформування когось заздалегідь про можливу небезпеку, загрозу або небажану подію з метою запобігти їй або підготуватися до неї.
2. Офіційне повідомлення, застереження або вимога, що надходить від уповноважених органів, установ або осіб і містить заборону, обмеження або вказівку на недопустимість певних дій, часто з попередженням про можливі санкції у разі їх невиконання.
3. Сигнал, знак або технічний пристрій, що сповіщає про загрозу або небезпеку (наприклад, звукове чи світлове попередження).
4. У праві: одна з видів адміністративного стягнення або дисциплінарного стягнення, що має на меті виховання особи та попередження правопорушень у майбутньому.
Який має на меті попередити когось про щось, заздалегідь повідомити про небезпеку, загрозу або небажану подію.
Який виражає попередження, застереження або служить знаком, сигналом про можливу небезпеку.
Який передує чомусь головному, основним діям або подіям, є підготовчим.
1. Дія за значенням дієслова “попереджати“; інформування когось про можливу небезпеку, загрозу або небажану подію з метою запобігання їй.
2. Офіційне повідомлення, застереження або сигнал (наприклад, усний, письмовий, звуковий, світловий), що містить інформацію про загрозу або небезпеку.
3. У правовому контексті — офіційне вказівка, розпорядження або застереження уповноваженого органу чи особи про неприпустимість певних дій, що може передувати застосуванню санкцій.
1. Повідомляти про щось заздалегідь, щоб дати можливість підготуватися, ужити заходів; застерігати від чогось.
2. Виступати ознакою, свідченням наближення чогось, бути попередником чогось.
3. Робити попередній, попереджувальний удар, дію тощо з метою запобігти діям противника.
1. (про подію, явище) Ставати відомим, відчуватися заздалегідь; виявляти свої ознаки перед настанням.
2. (заст.) Бути обережним, стерегтися; уникати небезпеки чи чогось небажаного.
Який попереджає про щось, сповіщає про можливу небезпеку, загрозу або небажану подію заздалегідь.
Який виконує роль попередження, має на меті запобігти чомусь шляхом застереження.
У юридичній термінології: такий, що має на меті попередити правопорушення або шкідливі наслідки (наприклад, попереджувальний захід, попереджувальна міра).
1. (розм.) Уважно, детально переглянути багато чого або все підряд, ознайомитися з чимось, переглядаючи один предмет за іншим.
2. (перен.) Уважно, критично оцінити, переосмислити якісь події, вчинки, життєвий досвід (зазвичай про минуле).
1. Завчасно повідомити про щось, щоб уникнути небезпеки, неприємностей або помилок; застерегти.
2. Сказати або зробити щось раніше за когось іншого; встигнути до когось.
1. Завчасно вжити заходів безпеки, захистити себе від можливих негативних наслідків, небезпеки.
2. Отримати попередження, застереження; бути попередженим.