Приклад 1:
І веж таких у нашому передринковому Вавілоні, мабуть, уже немає (якщо хтось знає щось таке, прошу повідомити!). Та й непросто, як влучно зауважила О. Забужко, «всидіти в робітні під лютий гул поблизьких барикад».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І коли це нарешті дійшло до нього, то він зупи нився, то все зупинилося, і щойно розгорнутий сад згорнувся у безконечно малу нікчемну крапку, останню крапку в кінці останнього речення вже неіснуючої Книги, ні, книги, бо знову і знову пробивалося до нього звідкись іззовні одним єдине слово: «Станіславе!» (26 ) ЛЯ-ЧІ9Ф: В останньому зі своїх послань хочу повідомити Монсинь йорові про таке: a) Уранці 10 березня я ввійшла до готельного покою Рес пондента і побачила його сплячим у ліжку, але в одязі включно з плащем. Це виглядало одним із наслідків нічної вечері, яка відбулася в «Каза фарфарелльо» напередодні.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Не секрет, що в кримінальних сюжетах сучасної серіально-блокбастерної продукції жертви волають про допомогу вкрай рідко і майже ніколи не кричать «Допоможіть!» Сучасні способи повідомити про напад різноманітні, та здебільшого суто технологічні: «гарячі номери» мобілок, газова зброя, електрошок, кнопка виклику охорони тощо. І справа тут не в розмаїтті асортименту технічних засобів, а в тому, що з відходом ковбасно-совкової парадигми об’єктам нападів та зазіхань справді є що втрачати, а коштовності, гроші та предмети розкоші перейшли з категорії SF-реквізиту в розряд реальних побутових речей.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”