1. Рідкісне діалектне позначення великої, незграбної або неохайної людини, зазвичай жінки; може вживатися як лайливе слово.

2. У деяких регіонах — назва великої, грубої або старої речі, часто одягу.

1. Дія за значенням дієслова “баластувати” — навантаження, довантаження або завантаження баластом (важким матеріалом для забезпечення стійкості або потрібної осадки) судна, вагона, повітряної кулі тощо.

2. Технологічна операція у залізничному господарстві, що полягає у підсипанні та ущільненні баласту (щебеню, гравію) під шпалами колії для забезпечення стійкості та пружності верхньої будови колії.

Баластина — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Березівському районі (сучасній Березівській громаді).

1. Власна назва персонажа з роману “Дон Кіхот” Мігеля де Сервантеса — Санчо Панса, слуга головного героя, якого Дон Кіхот іноді називає “Баластер” (ісп. “el Balastro”) як спотворений варіант прізвища “Панса”, що означає “пузо” або “живіт”.

2. (рідко, заст.) Той, хто має велике черево, товстун; також уживається як прізвисько людини з такою тілобудовою.

1. Вантаж, який приймають на судно, літальний апарат або інший транспортний засіб для надання йому необхідної стійкості та керованості, коли основний вантаж відсутній або його недостатньо.

2. Будь-який важкий матеріал (наприклад, пісок, гравій, щебінь, каміння), що використовується для навантаження, стабілізації або ущільнення чого-небудь (наприклад, як основа для залізничної колії).

3. Переносно: те, що не має істотної цінності, але є тягарем, обтяжує або гальмує розвиток; зайвий, непотрібний елемент.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.

1. Запальне захворювання голівки статевого члена, що характеризується почервонінням, набряком, свербінням або болем.

2. (У зоології) Рід морських вусоногих ракоподібних родини Balanidae; вид цього роду.

1. (в архітектурі) декоративний елемент у вигляді короткого горизонтального стрижня або бруска, що з’єднує волюти (спіралеподібні завитки) іонічної капітелі, іноді використовується як аналогічний прикраса в інших ордерах.

2. (історичне, у військовій справі) дерев’яний циліндричний брусок для намотування �нота (запального шнура) у артилерії XVI–XVII століть.

1. Балантин — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

2. Балантин — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на берегах однойменної річки.

Балантидіаз — інфекційна протозойна хвороба, яку спричинює інфузорія Balantidium coli; характеризується виразковим ураженням товстої кишки, перебігає з інтоксикацією, діареєю, болем у животі, іноді з ускладненнями у вигляді кишкової кровотечі або перфорації.