1. Відсутність зірок на небі; стан, коли небо позбавлене зоряного сяйва, затьмарене хмарами або іншими факторами.

2. Переносно: стан духовної або творчої порожнечі, втрати натхнення, ідей або ідеалів; смутний, безрадісний період у житті або мистецтві.

Властивість речовини, що характеризується відсутністю або мінімальним вмістом золи, яка залишається після її повного випалювання.

У технічному та промисловому контексті — показник якості палива (вугілля, торфу тощо), що визначається масовою часткою негорючої залишкової речовини (золи) та виражається у відсотках; чим нижчий цей показник, тим вища беззольність палива.

1. Властивість або стан відсутності будь-яких символів, знаків, позначок або інформаційних елементів у певному місці, на об’єкті чи в документі.

2. У мовознавстві — характеристика слова або форми слова, яка не має формального граматичного показника (окремого знака, закінчення тощо) для вираження певної категорії (наприклад, роду, відмінка).

3. У математиці та інформатиці — властивість числового типу даних або формату представлення числа, який не використовує біт для позначення знака (додатній чи від’ємний), що дозволяє зберігати лише невід’ємні значення.

Властивість або стан того, що є беззмістовним; відсутність внутрішнього змісту, сенсу, ідеї або значення; порожнеча, марність.

У філософії та мистецтві — характеристика явища, тексту, твору тощо, що не несе в собі суттєвої ідеї, глибини, цінності або не відповідає певним критеріям осмисленості.

Властивість або стан того, що не змінюється, залишається постійним, незмінним у часі; сталість, незмінність.

Властивість за значенням прикметника “беззлобний”; відсутність злоби, злобності, прихильність до людей, доброзичливе ставлення до оточуючих.

1. Стан, положення селян, які не мають власної землі або мають її в недостатній кількості для ведення господарства та проживання; поземельна скрута.

2. Історична соціально-економічна категорія, що характеризує майнове становище селянства, позбавленого права власності на землю або мають надмірно малі наділи.

1. Жінка, яка не має власної землі для ведення сільського господарства або проживання; селянка, позбавлена земельного наділу.

2. У переносному значенні: жінка, позбавлена матеріальної основи для існування або стабільного життя; безпритульниця.

1. Людина, яка не має власної землі для ведення сільського господарства; селянин, позбавлений земельного наділу.

2. Історично — представник селянства в дореволюційній Російській імперії, зокрема в Україні, що не мав або мав дуже малу земельну ділянку, що змушувало його працювати на поміщиків, кулаків або шукати заробітків на стороні.

1. Стан, соціальне становище, коли людина, сім’я або група населення не має земельної власності або наділу для ведення сільського господарства.

2. Історична та економічна категорія, що означає масове позбавлення селян права володіння землею, характерне для феодальних та ранньокапіталістичних суспільств.

3. Відсутність або гостра нестача придатної для обробітку або проживання землі в певному регіоні.