Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є беззмістовним; відсутність внутрішнього змісту, сенсу, ідеї або значення; порожнеча, марність.
- (Філософія) –
У філософії та мистецтві — характеристика явища, тексту, твору тощо, що не несе в собі суттєвої ідеї, глибини, цінності або не відповідає певним критеріям осмисленості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. беззмістовість, р. беззмістовості, д. беззмістовості, з. беззмістовість, о. беззмістовістю, м. беззмістовості, к. беззмістовосте