Значення
- (Історія) –
Людина, яка не має власної землі для ведення сільського господарства; селянин, позбавлений земельного наділу.
- (Історія) –
Історично — представник селянства в дореволюційній Російській імперії, зокрема в Україні, що не мав або мав дуже малу земельну ділянку, що змушувало його працювати на поміщиків, кулаків або шукати заробітків на стороні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безземельник, р. безземельника, д. безземельникові, з. безземельника, о. безземельником, м. безземельникові, к. безземельнику