1. Видавати різкі, уривчасті, горлові звуки (переважно про птахів, особливо тетеруків, глушців, індиків).
2. Перен. Говорити швидко, невиразно, уривчасто або сердито, видаючи незрозумілі горлові звуки.
-
ґерманат
1. Хімічна сполука германію з киснем, сіль германієвої кислоти (наприклад, ґерманат натрію Na₂GeO₃).
2. Мінерал класу силікатів, природна сполука германію, рідкісна руда цього елемента.
-
ґерманій
Хімічний елемент з атомним номером 32, що належить до групи напівметалів, позначається символом Ge; сірувато-білий кристалічний матеріал, який використовується в напівпровідниковій техніці та оптиці.
-
ґет
1. Історичний термін: єврейський квартал у містах середньовічної Європи, обмежений для проживання євреїв, часто оточений стіною або воротами.
2. У переносному значенні: будь-яка територія, район або місце ізольованого, примусового або добровільного проживання будь-якої національної, соціальної чи релігійної групи людей.
3. У сучасному вжитку: негетто, нето, урбаністичний район з переважно темношкірим населенням у містах США, що характеризується високим рівнем злочинності та соціальною депресивністю.
-
ґетеборзький
1. Стосунок до шведського міста Гетеборг, пов’язаний з ним або походженням з нього.
2. Характерний для Гетеборга, властивий йому або його мешканцям.
-
ґелґотання
1. Власна назва місцевості в Україні, що походить від діалектного дієслова “ґелґотати” (болототи, булькотати) та позначає джерело або місце з джерелами, де вода витікає з булькотанням.
2. (У переносному значенні) Рідкісне застосування як загальний термін для позначення булькотливого, дзюркотливого звуку води, що ллється або витікає.
-
ґелґотати
Відтворювати звуки, подібні до кумкання жаб або ґелґоту гусей; діал. ґелґотіти.
Розмовляти голосно, багато і швидко, видаючи невиразні, різкі звуки; базікати, теревенити.
-
ґелґотатися
1. (про птахів, особливо гусей) видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно й безладно кричати.
2. (переносно, про людей) голосно, нестримано й безладно сміятися; реготати.
3. (переносно, розм.) вести голосну, безпутну розмову; базікати, теревенити.
-
ґелґотіння
1. Власна назва місцевості в Україні, що походить від діалектного “ґелґот” (шум, гамір, галас) і може означати галасливе, шумне місце.
2. (У переносному значенні, рідко) Галас, гамір, шумна метушня, що виникає в натовпі або в результаті якогось бурхливого явища.
-
ґелґотіти
1. Видавати різкі, уривчасті, голосні звуки, схожі на кудахкання курки; кудахтати (переважно про курей).
2. Перен. Голосно, нестримно і безладно сміятися; реготати.
3. Рідко. Балакати, говорити швидко та без змісту; теревенити.