Словник Української Мови
1. (Ornith.) Великий чорний птах родини воронових (Corvus corax), відомий гучним гнучким карканням, розвиненим інтелектом та здатністю до наслідування звуків; поширений у лісах, горах та на скелястих узбережжях.
2. (Поет., заст.) Поезійне або народно-пісенне найменування ворона, що часто використовується як символ лиха, передвістя або самотності.
3. (Перен., розм.) Про людину з неприємним, різким голосом або похмурою зовнішністю.
Евгемероби — власна назва фантастичних істот (людей-гігантів) з циклу науково-фантастичних романів українського письменника Володимира Владка.
В’язкотекучість — властивість речовин (переважно полімерів, аміачних розчинів, силікатів тощо) поєднувати в собі ознаки в’язкого твердого тіла та рідини, здатність під дією механічного навантаження текти (деформуватися з необоротною зміною форми), а за його відсутності повертатися у твердий стан або зберігати форму.
В’язкотекучість — стан речовини (наприклад, аморфного полімеру), за якого вона проявляє одночасно пружність, характерну для твердих тіл, і в’язкість, характерну для рідин, що дозволяє їй піддаватися пластичному деформуванню.
1. Дерев’яна покрівельна дранка у вигляді тонких дощечок, які зазвичай мають клиноподібний переріз і з’єднуються одна з одною за допомогою пазів; гонт.
2. Окрема дощечка, виготовлена для такого покриття.
1. Фізична властивість рідин і газів, що характеризує їх внутрішнє тертя та опір переміщенню одних шарів речовини відносно інших; здатність до в’язкого течії.
2. У техніці та матеріалознавстві — властивість твердих тіл (наприклад, металів при високих температурах, полімерів) під дією постійного навантаження неперервно деформуватися (повільно текти) зі швидкістю, що залежить від величини навантаження та температури.
Гавр — власна назва міста-порта у Франції, розташованого на березі протоки Ла-Манш у регіоні Нормандія.
Властивість матеріалів, зокрема полімерів, глин, деяких металів тощо, одночасно проявляти в’язкість (опір течії) та пластичність (здатність до незворотної деформації без руйнування), залежно від умов навантаження; здатність до пластичного течіння після досягнення певної межі.
Евгемероб — організм, який пристосувався до життя в середовищі, значно зміненому діяльністю людини (наприклад, у містах, на полях, уздовж доріг), але не пов’язаний обов’язково з конкретними людськими спорудами.
Евгемероб — вид, що належить до екологічної групи евгемеробів, тобто організмів, чиїм основним місцем існування є антропогенні (створені людиною) біотопи.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
2. (у спеціальній термінології) Рідко вживана форма для позначення властивості в’язкості, стану в’язкої речовини або чогось, що має в’язку консистенцію.
1. Старовинний французький народний танець помірного темпу, розміру 4/4, що поширився у Європі в XVII-XVIII століттях як салонний та бальний танець.
2. Музична п’єса, створена в ритмі та характері цього танцю, часто як частина інструментальної сюїти (наприклад, у Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя).