Древослів

Словник Української Мови

  • в’язка

    1. Зв’язка, пучок, пачка однорідних предметів, з’єднаних між собою для зручності перенесення або зберігання (наприклад, в’язка дров, в’язка ключів).

    2. Технічний термін у будівництві та архітектурі: горизонтальний елемент (балка, перемичка), що спирається на стовпи, колони або простінки і служить для підтримки перекриття або зв’язку вертикальних конструкцій.

    3. У медицині та анатомії: пучок нервових або м’язових волокон, що функціонально об’єднані (наприклад, судинно-нервова в’язка, провідна в’язка серця).

    4. У ботаніці: група судин, що проходить у стеблі, корені або листку рослини (провідна в’язка).

  • евгемеристика

    1. Напрям у дослідженні міфології та релігії, що тлумачить богів та героїв міфів як історичних осіб, згодом обожнених нащадками, а міфічні оповіді — як перебільшені розповіді про реальні події.

    2. Наукова концепція, заснована на вченні давньогрецького філософа Евгемера (IV–III ст. до н. е.), який у праці «Священний запис» висловив думку, що боги походять від видатних царів і полководців, яких народ почав шанувати як божества.

  • ґуральництво

    Ґуральництво — виробництво горілки та інших спиртних напоїв шляхом перегонки (дистиляції) спирту з бродних рідин; спиртоваріння.

    Ґуральництво — галузь промисловості, що займається таким виробництвом; спиртоварна промисловість.

    Ґуральництво — історична назва для підприємства, де виробляли горілку (гуральні, броварні).

  • в’язила

    1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

    2. (у множині, розм.) Назва вузької, болотистої ділянки лісу або заростей у низині, де важко пройти через наявність в’язкої грязі, води та густої рослинності; гирло, трясовина.

  • гавлик

    Гавлик — власна назва, що походить від прізвища українського письменника, громадського діяча та публіциста Івана Гавлика (1922–2003).

    Гавлик — розмовна назва літературної премії імені Івана Гавлика, яка заснована у 2004 році та присуджується за кращі твори в галузі сатири і гумору.

  • ґонта

    1. Дерев’яна покрівельна деталь у вигляді тонкої дощечки з клиноподібним перерізом або зі скошеним краєм, що укладається внахлест для утворення водонепроникного покриття дахів.

    2. Застаріла назва для будь-якої тонкої дерев’яної пластини, луски, що відколюється від колоди.

  • в’язи

    1. Множина від слова “в’яз” — листопадні дерева роду Ulmus родини в’язових (Ulmaceae), що мають цінну деревину та часто використовуються в озелененні.

    2. Рідкісна застосувальна форма множини від слова “в’язь” (застаріле “в’яз”) у значенні “в’язниця”, “темниця”, “ув’язнення”.

  • евгемеризм

    1. Філософсько-релігійне вчення, запроваджене давньогрецьким мислителем Евгемером, яке тлумачить походження богів як обожнення видатних людей минулого (царів, героїв, засновників держав).

    2. Конкретне тлумачення (пояснення) міфологічного божества чи міфічної події з позицій цього вчення, тобто як реальної, але пізніше міфологізованої історичної особи чи події.

  • в’язень

    1. Особа, яка позбавлена волі та утримується під вартою в місцях позбавлення волі (тюрмі, в’язниці, таборі тощо) за рішенням суду або іншого уповноваженого органу.

    2. (переносне значення) Той, хто перебуває в стані несвободи, залежності, обмеження; невільник.

  • в’язач

    1. Той, хто займається в’язанням; майстер з в’язання виробів із пряжі.

    2. Рідкісна назва для інструменту (гачка, спиці) або пристрою, призначеного для механічного в’язання.

    3. У техніці: робочий елемент в’язальної машини, що безпосередньо формує петлі.

    4. У зоології: народна назва деяких видів павуків, які плетуть великі ловчі сітки (кругопряди).