Словник Української Мови
1. Жінка, яка професійно або як аматор займається в’язанням гачком або спицями.
2. Робітниця на виробництві, що обслуговує в’язальні машини або займається ручним в’язанням виробів.
3. (заст.) Жінка, яка займається в’язкою (зв’язуванням) снопів під час жнив.
Ґурґула — власна назва однієї з найбільших річок в історичній області Бессарабія (територія сучасної Молдови та України), лівої притоки Дністра, відомої також під назвою «Ріка» або «Реут».
Ґурґула — власна назва села в Одеській області України, розташованого на березі однойменної річки.
Евботріоз — паразитарне захворювання риб, збудником якого є інфузорія роду Eubothrium, що вражає органи травної системи, особливо кишечник, та може спричинити значні економічні збитки в аквакультурі.
1. Родовий відмінок множини іменника “в’язальник” — особа (переважно чоловік), яка професійно займається в’язанням (напр., сіток, мотузок, кошиків).
2. Родовий відмінок множини іменника “в’язальник” — робітник, який працює на в’язальній машині у текстильному виробництві.
3. Родовий відмінок множини іменника “в’язальник” — інструмент або пристрій для в’язання (рідковживане значення).
1. Той, хто гавкає (про собаку або іншу тварину).
2. Рід птахів родини тиранових, поширених у Південній Америці, представники якого видають характерні гавкоподібні звуки.
3. Розм. Про людину, яка часто й голосно розмовляє, кричить або свариться.
1. Той, хто займається в’язанням (виготовленням одягу, виробів із ниток, пряжі за допомогою спеціальних пристосувань).
2. Робітник, який працює на в’язальній машині або займається в’язанням як технологічною операцією у виробництві.
3. (заст., діал.) Той, хто займається в’язуванням снопів, в’язанням хмизу, фашин тощо.
1. Майстер, який виготовляє ґонт (дерев’яну покрівельну дранку) або покриває дахи ґонтом.
2. Рідкісне прізвище українського походження, пов’язане з однойменним ремеслом.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села В’юшка у Хустському районі Закарпатської області.
2. (діал., заст.) Тонка, гнучка віха або жердина, яку використовують для розмітки меж, позначення чогось на місцевості, а також для підв’язування рослин.
3. (діал.) Пристрій або пристосування для намотування ниток, пряжі тощо; котушка, шпулька.
1. Стосунний до Евбеї — другого за величиною острова Греції в Егейському морі, пов’язаний з ним.
2. Стосунний до ному (адміністративної одиниці) Евбея в Греції або його адміністративного центру — міста Халкіда.
3. У переносному значенні — характерний для чогось дуже вузького, обмеженого, ізольованого (за аналогією з висловом «евбейська тьма»).
Гавкотітися — дієслово, яке вживається переважно в західних регіонах України (особливо на Гуцульщині) і означає: довго, нудно, одноманітно розмовляти, базікати, теревенити.