в’язкоплинність

1. Фізична властивість рідин і газів, що характеризує їх внутрішнє тертя та опір переміщенню одних шарів речовини відносно інших; здатність до в’язкого течії.

2. У техніці та матеріалознавстві — властивість твердих тіл (наприклад, металів при високих температурах, полімерів) під дією постійного навантаження неперервно деформуватися (повільно текти) зі швидкістю, що залежить від величини навантаження та температури.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |