1. Відсутність крил у тварин, які зазвичай їх мають, або у рослин (наприклад, у насінні).

2. Переносно: відсутність можливості вільного пересування, розвитку або самовираження; стан обмеженості, несвободи.

1. Властивість або стан, за якого відсутні кризи, різкі порушення, складні ситуації у функціонуванні будь-якої системи (економічної, політичної, соціальної, психологічної тощо); здатність розвиватися плавно, без різких негативних зрушень.

2. У медицині — період або стан перебігу хронічного захворювання, коли відсутні гострі прояви та симптоми; стадія ремісії.

1. Власна назва, що позначає космічний простір, Всесвіт, усю навколишню безмежність; застосовується переважно в поетичній мові та філософському контексті.

2. (переносне значення) Дуже великий, неосяжний простір чогось; безмежність, неоглядність (наприклад, степової, морської тощо).

1. Властивість того, що не має краю, межі або кінця; необмеженість у просторі, часі або кількості.

2. Дуже великий, неосяжний простір (наприклад, степ, небо, море), що здається або є необмеженим.

3. Перен. Надзвичайна сила, повнота внутрішнього стану або почуття (наприклад, любові, щастя, печалі).

Властивість або стан, коли щось здійснюється без заздалегідь складеного кошторису, тобто без детального планування та обґрунтування витрат.

Властивість або стан того, що надається, здійснюється або отримується без сплати грошей, безкоштовно.

Абстрактна категорія, що позначає відсутність матеріальної винагороди, плати за товари, послуги або права.

1. Ботанічна назва роду безквітник (Leucojum) родини амарилісових, що включає багаторічні цибулинні рослини з білими дзвінчастими квітками, схожі на підсніжники.

2. Рідкісна, застаріла назва рослини підсніжник (Galanthus).

Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

Властивість за значенням прикметника “безкорисний”; відсутність користі, практичної цінності або позитивного результату; марність, даремність.

Стан або положення, коли щось не приносить ніякої вигоди, не є потрібним або неспроможне виконувати призначену функцію.

Властивість або якість людини, що проявляється у відсутності корисливих, егоїстичних мотивів; готовність діяти на благо інших, не прагнучи особистої вигоди, винагороди чи поваги.

Поведінка або вчинок, що ґрунтується на таких моральних засадах; самовідданість, альтруїзм.