Значення
- (Соціологія) –
Властивість або стан, за якого відсутні кризи, різкі порушення, складні ситуації у функціонуванні будь-якої системи (економічної, політичної, соціальної, психологічної тощо); здатність розвиватися плавно, без різких негативних зрушень.
- (Медицина) –
У медицині — період або стан перебігу хронічного захворювання, коли відсутні гострі прояви та симптоми; стадія ремісії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безкризовість, р. безкризовості, д. безкризовості, з. безкризовість, о. безкризовістю, м. безкризовості, к. безкризовосте