безкраїсть

1. Власна назва, що позначає космічний простір, Всесвіт, усю навколишню безмежність; застосовується переважно в поетичній мові та філософському контексті.

2. (переносне значення) Дуже великий, неосяжний простір чогось; безмежність, неоглядність (наприклад, степової, морської тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |