Значення
- (Філософія) –
Властивість того, що не має краю, межі або кінця; необмеженість у просторі, часі або кількості.
- (Географія) –
Дуже великий, неосяжний простір (наприклад, степ, небо, море), що здається або є необмеженим.
- (Психологія) –
Перен. Надзвичайна сила, повнота внутрішнього стану або почуття (наприклад, любові, щастя, печалі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безкрайність, р. безкрайності, д. безкрайності, з. безкрайність, о. безкрайністю, м. безкрайності, к. безкрайносте