безкрайність

1. Властивість того, що не має краю, межі або кінця; необмеженість у просторі, часі або кількості.

2. Дуже великий, неосяжний простір (наприклад, степ, небо, море), що здається або є необмеженим.

3. Перен. Надзвичайна сила, повнота внутрішнього стану або почуття (наприклад, любові, щастя, печалі).

Приклади вживання

Приклад 1:
Безкрайність барв, речей, понять і тонів, В тільця клітин впресована, стає Мільярдами й мільярдами нейронів, Що в блискавках стрибків і перегонів Могуття випробовують своє. Спалахують.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |