безкорисливість

Властивість або якість людини, що проявляється у відсутності корисливих, егоїстичних мотивів; готовність діяти на благо інших, не прагнучи особистої вигоди, винагороди чи поваги.

Поведінка або вчинок, що ґрунтується на таких моральних засадах; самовідданість, альтруїзм.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |