1. (діал.) Глиняний горщик, посудина для приготування їжі в печі, зазвичай з двома вертикальними ручками-вухами.

2. (перен., розм.) Про людину, яка відрізняється повільністю, незграбністю або обмеженим розумом.

1. Спеціальна споруда або приміщення, обладнане для миття та оздоровчих процедур, де використовується пара та сухе або вологине тепло (наприклад, парна баня, фінська сауна).

2. Застаріла назва лікарні, особливо для хворих на заразні хвороби (наприклад, чумна баня).

3. Розм. про сильну спеку, духоту або ситуацію, коли когось сильно дорікають, лають (наприклад, “у кімнаті справжня баня”, “влаштувати комусь баню”).

4. Військ. жарг. суворе покарання, гауптвахта.

1. Велике тропічне дерево роду фікус (Ficus benghalensis) родини шовковичних, що утворює численні повітряні коріння, які, досягаючи землі, потовщуються і перетворюються на додаткові стовбури, формуючи характерну галерею навколо головного дерева; поширене в Індії та Південно-Східній Азії, часто вважається священним.

2. У переносному значенні — велика, розлога, багатостовбурна рослина або щось, що має розгалужену, складну структуру, що охоплює великий простір.

1. Велике тропічне дерево роду фікус (Ficus benghalensis) родини шовковичних, що поширене в Індії та Південно-Східній Азії, для якого характерне утворення численних повітряних коренів, що, досягаючи землі, стають додатковими стовбурами і формують цілі гаї.

2. Заст. Легка бавовняна або шовкова куртка широкого крою, що застібається на ґудзики, поширена в Індії та деяких східних країнах; також — довгий халат подібного фасону.

3. У переносному значенні: людина, яка має великий вплив, багато зв’язків і опікує чи фінансує численні підприємства або проекти (за аналогією з розлогим деревом, що дає опору іншим).

1. Китайський струнний музичний інструмент з довгим грифом і двома струнами, схожий на скрипку, що використовується в традиційній та народній музиці; різновид хуциня.

2. Рідкісне прізвище китайського походження.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “баня” — невелика баня, зазвичай у приватному господарстві або окрема споруда для миття.

2. Розм. про невелику, компактну сауну або парну, часто модульної конструкції.

3. Перен., розм. про сильну спеку, задуху в приміщенні або на відкритому повітрі (“У кімнаті справжня баньочка”).

Властивість за значенням прикметника “банькуватий”: наявність опуклостей, випинання, округлих форм, що нагадують баньки.

1. Зменшувально-пестливе від “баня” у значенні невеликої лазні або приміщення для миття.

2. Розмовна назва очей, зіниць (зазвичай у виразах: “витріщати баньки”, “лупати баньками”).

3. Дитяча гра, в якій металеві кульки (“баньки”) вибивають з кола ударом іншої кульки.

4. Металеві або скляні кульки, що використовуються в однойменній грі.

1. Власна назва персонажа з українського фольклору та народних казок, зокрема з циклу про Котигорошка, де Банькач — один із супутників-богатирів, що володіє надзвичайною силою та здатний виривати (банькати) величезні дуби з корінням.

2. Загальна назва (апелятив) могутнього богатиря або силача, здатного на подібні фізичні подвиги; у переносному значенні — про дуже сильну, кремезну людину.

Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.