1. Мовна одиниця (слово, вираз, граматична конструкція), запозичена українською мовою з однієї з балканських мов або що має балканське походження.

2. Політичний, соціальний або культурний феномен, характерний для країн Балканського регіону, часто з негативним відтінком (наприклад, політична нестабільність, етнічні конфлікти, бюрократична заплутаність).

3. У лінгвістиці: структурна або типологічна риса, спільна для мов балканського мовного союзу, незалежно від їхнього генетичного походження (наприклад, злиття давального і відмінкового відмінків, постпозитивний артикль, аналітичний спосіб утворення майбутнього часу).

1. Політичний, соціальний та економічний процес фрагментації, роздроблення великої території чи держави на дрібніші, часто ворожі та нестабільні одиниці, що супроводжується міжетнічними конфліктами, послабленням центральної влади та загальною нестабільністю.

2. У переносному значенні — розкол, дезінтеграція будь-якої великої структури (наприклад, організації, союзу, інформаційного простору) на ізольовані, конфліктуючі між собою частини.

1. Горизонтальна або похила конструктивна деталь у будівництві, що спирається на опори в двох або більше точках і призначена для сприйняття згинальних навантажень; переважно виготовляється з металу, залізобетону або дерева.

2. Суха або з пересихаючим водотоком глибока долина з пологими схилами, порослими рослинністю, що характерна для степової та лісостепової зони.

3. Коротка дерев’яна, металева або залізобетонна поперечина, що з’єднує кінці двох сусідніх прольотів залізничного моста.

1. Великий бал, пишне святкування з танцями та розвагами, часто з надмірною розкішшю або галасливим характером.

2. Місце, де влаштовуються такі бали або масові гуляння; майданчик для танців під відкритим небом.

3. (переносне) Галасливе зібрання, метушня, де панує безлад або суєта.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “балка” — невелика балка, неглибокий яр із пологими схилами, зазвичай зарослий травою або чагарниками.

2. Власна назва географічних об’єктів (ярів, урочищ, вулиць тощо) в Україні, що походять від загального терміна.

Балик-берек — власна назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина хребта Свидовець, розташована між річками Чорна Тиса та Брустурянка.

Балик-берек — власна назва однієї з вершин зазначеного гірського масиву, висотою близько 1580 метрів.

1. Копчена, в’ялена або запечена риб’яча тушка (переважно осетрових порід), розрізана вздовж хребта; також — бічний наріз такої риби, що вважається особливо смачним та цінним делікатесом.

2. (переносно) Найкраща, найцінніша частина чого-небудь; квінтесенція, крем.

1. Велика колода дерева, товстий стовбур поваленого дерева або його частина.

2. Товста, важка, незграбна річ; те, що має велику вагу або об’єм.

3. Перен. про повільну, незграбну, мляву людину.

1. Множина від слова “бал” — великий святковий вечір із танцями, що влаштовується з нагоди значної події (святкування, ювілею тощо).

2. (у переносному значенні) Життя, сповнене розваг, святкових заходів та безтурботного веселощів.

1. (діал.) Велика дерев’яна колода, брус, зокрема такий, що використовується для будівництва моста або як основа для нього.

2. (діал.) Важка, незграбна людина; теж про повільну, неповоротку людину.

3. (діал., перен.) Про щось дуже велике, важке або громіздке.