1. Морське або річкове судно спеціальної конструкції, призначене для перевезення насипних вантажів (руди, вугілля, зерна, цементу тощо) без упаковки.

2. (У розмовній мові) Скорочена назва для будь-якого судна, що перевозить насипні вантажі, незалежно від його технічної класифікації.

Балкарці — тюркомовний народ, корінне населення Кабардино-Балкарії (Російська Федерація), що проживає переважно в гірських районах Центрального Кавказу.

Представниця балкарського народу, корінного населення Балкарії (Кабардино-Балкарія, Російська Федерація).

Балкари — тюркомовний народ, корінне населення Кабардино-Балкарії (Російська Федерація), що проживає переважно в її гірській та передгірній частинах.

Балкари — представники цього народу.

1. Представник тюркомовного народу, що проживає переважно в Кабардино-Балкарії (Російська Федерація) та є корінним населенням центральної частини Кавказу.

2. Уроженець або житель Балкарії — історичної області на Кавказі.

1. Представник тюркомовного народу, що проживає переважно в Кабардино-Балкарії (Російська Федерація) та є одним з корінних народів Кавказу.

2. Особа чоловічої статі, що належить до цього народу.

Комплексна міждисциплінарна галузь гуманітарного знання, що вивчає історію, мови, літератури, культуру, етнографію, політику та суспільне життя народів Балканського півострова.

1. Мовна одиниця (слово, вираз, граматична конструкція), запозичена українською мовою з однієї з балканських мов або що має балканське походження.

2. Політичний, соціальний або культурний феномен, характерний для країн Балканського регіону, часто з негативним відтінком (наприклад, політична нестабільність, етнічні конфлікти, бюрократична заплутаність).

3. У лінгвістиці: структурна або типологічна риса, спільна для мов балканського мовного союзу, незалежно від їхнього генетичного походження (наприклад, злиття давального і відмінкового відмінків, постпозитивний артикль, аналітичний спосіб утворення майбутнього часу).

1. Політичний, соціальний та економічний процес фрагментації, роздроблення великої території чи держави на дрібніші, часто ворожі та нестабільні одиниці, що супроводжується міжетнічними конфліктами, послабленням центральної влади та загальною нестабільністю.

2. У переносному значенні — розкол, дезінтеграція будь-якої великої структури (наприклад, організації, союзу, інформаційного простору) на ізольовані, конфліктуючі між собою частини.

1. Горизонтальна або похила конструктивна деталь у будівництві, що спирається на опори в двох або більше точках і призначена для сприйняття згинальних навантажень; переважно виготовляється з металу, залізобетону або дерева.

2. Суха або з пересихаючим водотоком глибока долина з пологими схилами, порослими рослинністю, що характерна для степової та лісостепової зони.

3. Коротка дерев’яна, металева або залізобетонна поперечина, що з’єднує кінці двох сусідніх прольотів залізничного моста.