1. Зменшувально-пестлива форма від слова “батіг” — невеликий батіг, короткий батіг для погоняння худоби або як дитяча іграшка.

2. Рідкісне позначення тонкого, гнучкого стебла або пагона рослини, що нагадує форму батога.

3. У переносному значенні — про струнку, витягнуту людину, особливо дитину або юнака.

1. Власна назва історичної місцевості в Києві, що розташовувалася на лівому березі Дніпра в районі сучасних житлових масивів Лівобережний та Воскресенка; у давнину — лісиста, болотиста місцевість, де полювали київські князі.

2. Загальна назва лісисто-болотистої місцевості, нетрів (зазвичай у поетичній мові або в історичному контексті).

1. Довга гнучка палиця з ременем або мотузкою на кінці, яку використовують для погону коней або як знаряддя покарання.

2. Рідкісне, застаріле позначення для довгої гнучкої лозини, хлиста.

3. Переносно: жорстока, принизлива сила, гніт, який примушує до чогось, символ панування або поневолення.

Батіанестезія — медичний термін, що означає втрату глибокої чутливості (пропріоцепції), тобто здатності відчувати положення власного тіла або його частин у просторі без контролю зору.

1. (геологія, океанографія) Зона морського дна, що відповідає схилу материкового шельфу (континентальному схилу) і простягається від нижньої межі неритичної зони (зазвичай на глибині 200–500 м) до початку абісальної зони (приблизно до глибин 3000–4000 м).

2. (екологія) Сукупність середовищ існування (біотопів) та організмів (біоценозів) у межах однойменної глибинної зони світового океану, що характеризуються відсутністю світла, стабільно низькою температурою води та високим тиском.

1. У міському фольклорі Львова XIX — початку XX століття — типовий представник місцевої робітничої та ремісничої молоді, що відрізнявся гуляннями, вуличною удачністю, гумором, певним романтичним ореолом та своєрідною етикою; львівський аналог київського «шибайголови» або одеського «шпани».

2. У сучасному вживанні (частіше за територією Львова) — молодий чоловік, часто з робітничого середовища, що прагне виглядати стильно, удавано зухвало, схильний до вуличної розваги та братерської солідарності; може мати як негативний, так і нейтрально-іронічний відтінок.

3. У літературі та мистецтві — персонаж-уособлення львівського колориту, фольклорний образ, що символізує вільний дух, кмітливість, вуличну мудрість та певну авантюрність.

1. Розмовне звертання до батька, що виражає близькість, повагу або фамильярність; те саме, що тато, батько.

2. У молодіжному та неформальному спілкуванні — звертання до авторитетного чоловіка, лідера в групі, наставника або старшого товариша.

3. У військовому середовищі та в деяких організаціях (наприклад, серед пожежників) — неформальне звертання до командира, начальника або досвідченого бійця, що підкреслює повагу та визнання його авторитету.

1. Звертання до священика в православ’ї та греко-католицизмі, що виражає повагу; також уживається як самоназва священнослужителя.

2. Розмовне, заст. звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком поваги або приязні.

3. У народній творчості та пісенному фольклорі — звертання до батька, рідного чоловіка або коханого.

1. Розмовне звертання до батька, що виражає близькість, любов або повагу; те саме, що тато, батько.

2. Уживається як складова частина звертань до священнослужителів (переважно православних та греко-католицьких), що поєднується зі словом “святий”: “святий батю” (святий отець).

3. (переносно, розмовне) Звертання до літньої, шанованої чоловічої особи, іноді з відтінком просторіччя.

1. Стан, становище батька; виконання обов’язків батька по відношенню до своїх дітей.

2. Походження дитини від певного чоловіка (батька), що встановлюється на підставі документів або судового рішення.

3. Перен. Авторство, творче джерело чогось; опіка, піклування.