Словник Української Мови
1. Фізична властивість речовини (наприклад, газу, пари, пилу), що характеризує її здатність до миттєвого самостійного поширення горіння з утворенням ударної хвилі після ініціювання в замкнутому просторі або на відкритому повітрі за певних умов (концентрації, температури, тиску).
2. У техніці безпеки та промисловості — кількісний показник, міра небезпеки речовини або матеріалу, що визначається швидкістю, тиском або обсягом продуктів горіння під час вибуху.
Властивість речовини, матеріалу, виробу, технологічного процесу або об’єкта (наприклад, приміщення) бути джерелом вибуху або його наслідків, що становить загрозу для життя, здоров’я людей та матеріальних цінностей.
Ступінь ймовірності виникнення вибуху в певних умовах, що характеризує небезпеку об’єкта або ситуації; категорія, що визначається для виробничих приміщень, зон тощо згідно з нормами промислової безпеки.
1. На основі експерименту, шляхом експерименту; дослідним шляхом.
2. У спосіб, властивий експериментальній діяльності; з ознаками експерименту.
3. (У мистецтві) З використанням нових, нетрадиційних художніх засобів і прийомів; авангардно.
1. Власна назва процесу створення та розвитку гілок (галузей) у системі управління версіями Git, що є центральною концепцією у роботі з однойменною платформою GitHub.
2. (У ширшому, переносному вживанні) Стратегія або практика розгалуження, створення окремих напрямів розвитку від чогось основного (наприклад, проекту, ідеї, бізнесу).
Власна назва спеціалізованого підприємства або установи, що займається забезпеченням вибухобезпеки, розробкою відповідних засобів захисту або проведенням пов’язаних з цим робіт.
1. Сукупність технічних засобів, заходів та конструктивних рішень, спрямованих на запобігання вибуху або зменшення його руйнівних наслідків для обладнання, споруд та людей.
2. Спеціальний захист (оболонка, кожух, конструкція), що застосовується на обладнанні, приладах чи електропроводці для локалізації можливого вибуху всередині себе та запобігання його поширенню у навколишнє середовище.
1. Який стосується експерименту, пов’язаний з ним; призначений для проведення експериментів.
2. Який є результатом експерименту, створений у процесі експериментування.
3. Який має попередній, пробний характер; дослідний.
1. Властивість речовини, матеріалу або суміші до вибуху; здатність вибухати.
2. Переносно: різка, несподівана інтенсивність прояву чого-небудь (почуттів, подій тощо); здатність до різкого, конфліктного загострення.
Галізація — процес поширення французької культури, мови та звичаїв на інші народи або території, особливо в історичному контексті.
Галізація — запозичення або наслідування французьких мовних норм, зокрема вимови, лексики або граматичних конструкцій, в іншій мові.
Властивість об’єкта, технологічного процесу або середовища, що характеризує ступінь їх захищеності від можливості виникнення та розвитку вибуху, а також захищеності людей і матеріальних цінностей від його небезпечних факторів.
Стан виробничого середовища, при якому виключена можливість вибуху або створені умови, коли він не порушує нормального перебігу технологічного процесу та не становить загрози для життя та здоров’я людей.
Галузь знань і технічна дисципліна, що вивчає умови виникнення вибухів та розробляє методи та засоби запобігання їм і захисту від їх наслідків.