1. Властивість речовини, матеріалу або суміші до вибуху; здатність вибухати.
2. Переносно: різка, несподівана інтенсивність прояву чого-небудь (почуттів, подій тощо); здатність до різкого, конфліктного загострення.
вибуховість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Наприклад, стримува- ти афективність, імпульсивність, вибуховість свого темпераменту, або примушувати себе працювати навіть при втомі тощо. Конкретизуючи положення про важливу роль природного в особис- тості, вчений наголошує, що між психічним і фізіологічним існують складні стосунки .
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |