Офіційний документ, який містить вимогу банку-кореспондента до банку-кореспондента сплатити одержувачеві певну суму грошей або надати йому акредитив на зазначених умовах, а також доручення одержувачеві цієї вимоги зарахувати суму на рахунок банку, що її видав.
-
ектогенний
1. (у біології) такий, що розвивається або утворюється зовні, ззовні організму або будь-якої структури; зовнішнього походження.
2. (у медицині та фізіології) викликаний зовнішніми факторами, що діють на організм; екзогенний.
-
ганьблений
1. Такий, що зазнав ганьби, приниження; опозорений, знеславлений.
2. Який викликає почуття ганьби, сорому; ганебний, ганьбий.
-
вимога
1. Офіційно висловлене чи зафіксоване прохання або розпорядження, яке має бути обов’язково виконане; обов’язкова умова, правило.
2. (у множині) Сукупність правил, норм, яким має відповідати якість, стан, функціонування чогось.
3. (заст.) Письмовий документ, наказ, розпорядження, видані уповноваженою особою.
4. (заст., екон.) Письмова заявка на отримання матеріальних цінностей, грошей тощо зі складів, кас.
-
вимовність
Вимовність — властивість звуків мови, що полягає у можливості їх чіткого артикулювання та акустичного сприйняття; здатність бути вимовленими.
Вимовність — у фонетиці: характеристика звуків мови (на відміну від безмовних пауз), що утворюються внаслідок роботи мовленнєвого апарату та мають чітку акустичну форму.
-
ектогенез
1. (в біології) Розвиток організму (зародка) поза материнським організмом у штучно створених умовах, що імітують природне середовище; зовнішньоутробний розвиток.
2. (в репродуктивних технологіях) Гіпотетичний повний процес виношування та розвитку ембріона людини від запліднення до народження в спеціальному штучному апараті поза тілом жінки.
-
ганьбитися
1. Відчувати сором, стид за себе або свої вчинки; соромитися.
2. (заст.) Бути приниженим, опинятися в ганебному становищі; зазнавати ганьби.
-
вимовляння
Дія за значенням дієслова “вимовляти” — артикуляційне оформлення звуків, слів або фраз мовним апаратом людини.
Спосіб, манера чи особливості артикуляції звуків, слів мовної одиниці (наприклад, характерна вимова певного звука, діалектна вимова).
У лінгвістиці: усне озвучування, реалізація мовних одиниць у мовленнєвому потоці.
-
ектобронх
Ектобронх — зовнішня гілка трахейної системи комах, що відходить від основної трахеї та спрямована назовні, до покривів тіла або до дихальних отворів (стигм).
-
вимовка
1. Спосіб, манера вимовляти звуки, слова, фрази; артикуляція, дикція.
2. Сукупність особливостей звукового оформлення мовлення, що характеризують вимову певної особи, соціальної чи територіальної групи, а також мовлення іноземця.
3. Те саме, що вимова (у значенні: звукова форма слова, його звучання).