Словник Української Мови
Буква
Дія за значенням дієслова “вимовляти” — артикуляційне оформлення звуків, слів або фраз мовним апаратом людини.
Спосіб, манера чи особливості артикуляції звуків, слів мовної одиниці (наприклад, характерна вимова певного звука, діалектна вимова).
У лінгвістиці: усне озвучування, реалізація мовних одиниць у мовленнєвому потоці.
Приклад 1:
Розмова при ньому ж про його поведінку і тут же мої рішучі батьківські вимовляння, перестороги, натрушування. А потім я перейшов на інший, теплий тон.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Українській та російс ькій мовам у назвах складних ре човин властиве написання і вимовляння передусім електро негативної, а вже потім електропозитивної частин назви сполуки, наприклад: FеС13 — хлорид феруму (ІІІ), трихлорид феруму, тоді як у західноєвропейських мовах — навпаки: FеС13 — Eisen (III) chlorid, Eisentrichlorid (нім. ); FеС13 — Іron (III) chloride, Iron trichloride (англ.).
— Невідомий автор