вимовність

[ʋɪmoʋnistʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Вимовність — властивість звуків мови, що полягає у можливості їх чіткого артикулювання та акустичного сприйняття; здатність бути вимовленими.

  2. (Лінгвістика) –

    Вимовність — у фонетиці: характеристика звуків мови (на відміну від безмовних пауз), що утворюються внаслідок роботи мовленнєвого апарату та мають чітку акустичну форму.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вимовність, р. вимовності, д. вимовності, з. вимовність, о. вимовністю, м. вимовності, к. вимовносте

Більше записів