Значення
- (Лінгвістика) –
Вимовність — властивість звуків мови, що полягає у можливості їх чіткого артикулювання та акустичного сприйняття; здатність бути вимовленими.
- (Лінгвістика) –
Вимовність — у фонетиці: характеристика звуків мови (на відміну від безмовних пауз), що утворюються внаслідок роботи мовленнєвого апарату та мають чітку акустичну форму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вимовність, р. вимовності, д. вимовності, з. вимовність, о. вимовністю, м. вимовності, к. вимовносте