• електрограма

    Електрограма — графічний запис електричних процесів у живому організмі (наприклад, електрокардіограма, електроенцефалограма).

    Електрограма — телеграма, що передається за допомогою електрографічного апарату (застаріле значення).

  • висолоджування

    1. Дія за значенням дієслова “висолоджувати” — процес набуття солодкого смаку, перетворення на солодке внаслідок природних хімічних процесів (наприклад, у плодах, коренеплодах після заморозків або тривалого зберігання).

    2. Переносно — процес надання чому-небудь приємного, втішного, солодкого характеру; дія, спрямована на виклик позитивних, “солодких” емоцій або вражень.

  • гармоніковий

    1. Який стосується гармоніки (музичного інструмента), призначений для неї або створюється за її допомогою.

    2. Який має властивість гармоніки (як приладу), схожий на неї за будовою або принципом дії (наприклад, про механізм, що складається з рухомих, з’єднаних між собою секцій).

  • висолодження

    1. Процес дії за значенням дієслова “висолоджувати” — набуття солодкого смаку, перетворення на солодке; насичення цукром або іншими солодкими речовинами.

    2. (переносне значення) Набуття приємного, милого, задовільного характеру; наповнення ніжними почуттями, солодкими переживаннями.

    3. (у хімії, технології) Вилучення цукристів речовин із сировини (наприклад, із буряків) шляхом екстрагування гарячою водою; дифузійний процес отримання солодкого соку.

  • електрогравіметрія

    Електрогравіметрія — геофізичний метод дослідження гравітаційного поля Землі, заснований на вимірюванні прискорення вільного падіння за допомогою високоточних приладів (електрогравіметрів), у яких рухома система закріплена на пружній підвісці, а її відхилення реєструються за допомогою електричних сигналів.

  • гармоніка

    1. Музичний інструмент, у якому звук видобувається за допомогою металевих язичків, що коливаються під дією струменя повітря з міха; розрізняють губну гармоніку (маленький інструмент, що притискається до губ) та гармоніку клавішно-пневматичної конструкції (наприклад, баян, акордеон).

    2. Розмовна назва акордеона або баяна як різновидів гармоніки клавішно-пневматичної конструкції.

    3. Технічний пристрій або елемент конструкції, що складається з рухомих, з’єднаних між собою частин, які можуть зсуватися або розсуватися подібно до мехів музичного інструменту (наприклад, гармоніка дверей у транспорті, вентиляційна гармоніка).

    4. У математиці та статистиці — гармонійне коливання або складова ряду (наприклад, гармоніка спектра).

  • висолення

    1. Процес дії за значенням дієслів «висолити» та «висолитися»; результат такої дії — видалення солі з чогось, вилучення солі шляхом вимочування або випарювання.

    2. (у геології, ґрунтознавстві) Процес накопичення солей у верхніх шарах ґрунту або на поверхні землі внаслідок випаровування ґрунтових вод, що призводить до засолення.

    3. (у кулінарії, технології) Стадія приготування деяких продуктів (наприклад, сиру, окорока), коли з них видаляється надлишкова сіль або ропа шляхом витримування у певних умовах.

  • високоідейність

    Високоідейність — абстрактний іменник, що означає високу, виняткову ступінь ідейності; наявність у твору, вчинку, діяльності або в особі глибокого, прогресивного ідейного змісту, що відповідає високим суспільним ідеалам.

  • електрогравіметричний

    1. (у геофізиці) Створений на основі поєднання електророзвідки та гравірозвідки; що стосується одночасного вимірювання параметрів електричного та гравітаційного полів Землі.

    2. (про прилад, метод) Призначений для електрогравіметричної розвідки; що працює на принципі реєстрації електрогравіметричного ефекту.

  • гармонійність

    1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан гармонійного, тобто внутрішньо злагодженого, пропорційного, що відзначається єдністю та приємною узгодженістю частин.

    2. У музиці — приємна на слух узгодженість звуків у їх поєднанні; благозвучність.

    3. У мистецтві та естетиці — пропорційність, збалансованість елементів цілого, що створює враження цілісності та краси.

    4. У філософії та широкому вжитку — внутрішня злагодженість, відсутність суперечностей, стан миру та рівноваги (наприклад, гармонійність стосунків, гармонійність особистості).