гармоніка

Значення

1. (Мистецтво) –

   Музичний інструмент, у якому звук видобувається за допомогою металевих язичків, що коливаються під дією струменя повітря з міха; розрізняють губну гармоніку (маленький інструмент, що притискається до губ) та гармоніку клавішно-пневматичної конструкції (наприклад, баян, акордеон).

2. (Мистецтво) –

   Розмовна назва акордеона або баяна як різновидів гармоніки клавішно-пневматичної конструкції.

3. (Техніка) –

   Технічний пристрій або елемент конструкції, що складається з рухомих, з’єднаних між собою частин, які можуть зсуватися або розсуватися подібно до мехів музичного інструменту (наприклад, гармоніка дверей у транспорті, вентиляційна гармоніка).

4. (Математика) –

   У математиці та статистиці — гармонійне коливання або складова ряду (наприклад, гармоніка спектра).

Правопис та відмінювання