1. Музичний інструмент, у якому звук видобувається за допомогою металевих язичків, що коливаються під дією струменя повітря з міха; розрізняють губну гармоніку (маленький інструмент, що притискається до губ) та гармоніку клавішно-пневматичної конструкції (наприклад, баян, акордеон).
2. Розмовна назва акордеона або баяна як різновидів гармоніки клавішно-пневматичної конструкції.
3. Технічний пристрій або елемент конструкції, що складається з рухомих, з’єднаних між собою частин, які можуть зсуватися або розсуватися подібно до мехів музичного інструменту (наприклад, гармоніка дверей у транспорті, вентиляційна гармоніка).
4. У математиці та статистиці — гармонійне коливання або складова ряду (наприклад, гармоніка спектра).