гармонійність

Значення

1. (Філософія) –

   Абстрактний іменник, що означає властивість або стан гармонійного, тобто внутрішньо злагодженого, пропорційного, що відзначається єдністю та приємною узгодженістю частин.

2. (Мистецтво) –

   У музиці — приємна на слух узгодженість звуків у їх поєднанні; благозвучність.

3. (Мистецтво) –

   У мистецтві та естетиці — пропорційність, збалансованість елементів цілого, що створює враження цілісності та краси.

4. (Філософія) –

   У філософії та широкому вжитку — внутрішня злагодженість, відсутність суперечностей, стан миру та рівноваги (наприклад, гармонійність стосунків, гармонійність особистості).

Правопис та відмінювання