1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан гармонійного, тобто внутрішньо злагодженого, пропорційного, що відзначається єдністю та приємною узгодженістю частин.
2. У музиці — приємна на слух узгодженість звуків у їх поєднанні; благозвучність.
3. У мистецтві та естетиці — пропорційність, збалансованість елементів цілого, що створює враження цілісності та краси.
4. У філософії та широкому вжитку — внутрішня злагодженість, відсутність суперечностей, стан миру та рівноваги (наприклад, гармонійність стосунків, гармонійність особистості).