Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова «впихати»; насильницьке або наполегливе поміщення, втискування чогось кудись, часто з труднощами або проти волі.
2. (переносне значення) Нав’язування, примушування до прийняття чогось (ідей, поглядів, товарів тощо), що не є бажаним або потрібним.
Складний аніон, що має формулу [Fe(SCN)₆]³⁻, утворений центральним атомом заліза (Fe³⁺), координаційно пов’язаним із шістьма ізотіоціанат-іонами (SCN⁻); використовується в аналітичній хімії.
1. Дія за значенням дієслова “вписувати” — додавання, внесення тексту, запису, позначки або інформації у відведене місце (наприклад, у бланк, документ, таблицю, рамки).
2. У математиці, геометрії — розміщення однієї геометричної фігури всередині іншої так, щоб вони стикалися в максимально можливій кількості точок, але не перетиналися (наприклад, вписування кола в трикутник або багатокутника в коло).
3. У переносному значенні — гармонійне включення, пристосування когось або чогось до певного середовища, колективу, контексту або ситуації.
Елоїгація — у риториці: стилістична фігура, що полягає в жалобному, скорботному висловлюванні або оплакуванні когось, чогось; ліричний вилив смутку, жалі.
Елоїгація — у музиці: невелика за розміром вокальна або інструментальна композиція сумного, задумливого, меланхолійного характеру; музичний твір, що виражає скорботні роздуми.
Елоїгація — у античній поезії: жанр елегії; віршований твір, написаний елегійним дистихом (сполученням гекзаметра з пентаметром), який міг мати різноманітний зміст (сумний, ліричний, дидактичний тощо).
Негативно заряджений комплексний іон з формулою [Fe(CN)₆]³⁻, утворений атомом заліза в ступені окиснення +3 (ферум(III)), координаційно пов’язаним із шістьма лігандами — ізоелектронними йонами ціаніду (CN⁻).
1. (істор.) Податок, який сплачували за право вписувати майно до земельних книг або за реєстрацію документів у державних установах на українських землях у складі Російської імперії.
2. (істор.) Збір, мито за внесення (впис) чого-небудь до офіційного реєстру, списку або за посвідчення документу.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села Вписка у Сарненському районі Рівненської області.
2. (розм.) Скорочене позначення Вінницької православної духовної семінарії (ВПДС), що використовується в усному мовленні та неформальному листуванні.
1. В астрономії — кутова відстань між двома небесними тілами (наприклад, між планетою та Сонцем) або між небесним тілом і певною точкою на небосхилі, що вимірюється в градусах.
2. У лінгвістиці — фонетичне явище, що полягає у довготі (протяжності) голосного звуку, яка може мати смислорозрізнювальну функцію.
3. У геометрії та техніці — видовження, подовження форми або лінії; лінійне подовження деталі під дією механічного навантаження.
4. У біології — стадія росту клітини, органу або організму, що характеризується їх подовженням; також подовження хромосоми в результаті мутації.
1. Хімічна сполука, солі фероціанідної кислоти, що містять комплексний аніон [Fe(CN)₆]⁴⁻; фероціанід.
2. Мінерал класу силікатів, рідкісний циклосилікат заліза з формулою K₂Fe²⁺Fe³⁺(CN)₆, що зустрічається у вигляді дрібних синіх кристалів.
1. Дія за значенням дієслова «вписати» — внесення, додавання тексту, запису чи інформації у певний документ, список, реєстр або обмежений простір.
2. (Геометрія) Розміщення однієї геометричної фігури всередині іншої за умови, що всі вершини першої фігури лежать на границі або всередині другої (наприклад, вписання трикутника в коло).
3. (Переносне значення) Гармонійне, органічне включення, приєднання когось або чогось до певного кола, середовища, системи чи структури.