Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова «вплітати» — додавання, включення чогось у складну структуру, композицію або розповідь, часто метафорично.
2. Результат такої дії — елемент, деталь або сюжетна лінія, що органічно включена в загальне ціле (наприклад, у тканину, вірш, музичний твір, художній текст).
3. У літературознавстві та мистецтві — композиційний прийом, що полягає у введенні в основний сюжет додаткових мотивів, образів або смислових елементів.
Гексенал — лікарський засіб, барбітурат короткої дії, що застосовувався внутрішньовенно для введення в наркоз або для базисного наркозу.
Ельбор — штучний матеріал, надтвердий композит на основі кубічного нітриду бору, що за твердістю поступається лише алмазу; використовується як абразив та для виготовлення ріжучого інструменту.
Вплата — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
1. (техн.) Процес з’єднання металевих деталей шляхом розплавлення їхніх крайок із додаванням припою або без нього, що призводить до їхнього злиття в єдине ціле; паяння, зварювання.
2. (перен., рідк.) Процес або результат органічного об’єднання, повного злиття з чимось, стаючи невід’ємною частиною цілого.
Ельбаїт — рідкісний мінерал, різновид турмаліну, силікат алюмінію, літію та натрію, що кристалізується в тригональній системі; цінний колекційний та ювелірний камінь, відомий різноманітністю кольорів (наприклад, рожевий рубіліт, зелений верделіт, безбарвний ахроїт).
Ельбаїт — власна назва конкретної мінералогічної різновиди в групі турмалінів, названої на честь острова Ельба в Італії, де вона була вперше знайдена та описана.
1. У міфології та фольклорі: злий дух, привид, що з’являється вночі, часто асоціюється зі смертю або нещастям; мара, блукаюча душа.
2. У переносному значенні: щось моторошне, страшне або те, що викликає тривогу та відчуття небезпеки; примара.
1. Технологічний процес з’єднання металевих деталей шляхом їх нагрівання та спільного пластичного деформування, при якому матеріал з’єднуваних частин переходить у в’язкоплинний стан без додавання присадного матеріалу (на відміну від паяння чи зварювання).
2. У металургії — процес введення, розчинення та рівномірного розподілу одного металу або сплаву в об’ємі іншого металу в рідкому стані для отримання гомогенного матеріалу.
3. У ювелірній справі та обробці металів — техніка прикріплення (наприклад, коштовного каменю) до металевої основи шляхом розплавлення невеликої частини основи або спеціального припою.
Вплавлення — процес або дія за значенням дієслова “вплавлювати”, тобто введення, включення одного елемента (часто речовини, компонента, ідеї) в інший шляхом сплавлення або об’єднання до створення єдиного цілого.
Вплавлення (у техніці, металургії) — технологічна операція з’єднання металевих деталей або внесення добавки в розплавлений метал, при якій матеріали взаємно проникають один в одного на атомарному рівні, утворюючи міцне з’єднання або новий сплав.
Вплавлення (переносно) — органічне, нерозривне об’єднання, поєднання ідей, понять, явищ або соціальних груп, внаслідок якого вони втрачають чіткі межі і починають функціонувати як єдине ціле.
1. Сорт пива верхового бродіння, що виготовляється з ячмінного солоду з додаванням хмелю та цукру, має характерний гіркуватий смак, високий вміст спирту (зазвичай 4-6%) та світло-янтарний колір.
2. Саме пиво такого сорту.