Словник Української Мови
1. (біол., геол.) Пов’язаний з ендолітами — організмами, що мешкають у порах і тріщинах гірських порід, коралів або раковин, а також середовищем їх існування.
2. (геол.) Про мікроорганізми: такі, що живуть у внутрішніх шарах каменів, ґрунту або коралових структур.
Геміалгія — біль, що відчувається лише в одній половині тіла, частіше за все пов’язаний з ураженням центральної нервової системи.
1. Дія за значенням дієслова “відгороджувати”; утворення, спорудження перешкоди, огорожі, бар’єру (фізичного або абстрактного), що відокремлює одну частину простору, території або поняття від іншої.
2. Процес або результат ізоляції, відокремлення себе або чогось від когось, чогось, часто з метою захисту, уникнення контакту або створення меж.
1. Дія за значенням дієслова “відгороджувати” або “відгородити”; утворення перешкоди, бар’єру, огорожі для відокремлення однієї частини простору чи території від іншої.
2. Те, що служить для відокремлення; фізична конструкція або умовна межа (паркан, тин, стіна, лінія тощо), що відділяє одну ділянку, зону або територію від іншої.
3. Перен. Утворення психологічного, соціального або іншого бар’єру, що веде до ізоляції, відчуження або обмеження контактів.
Геміагевзія — медичний термін, що означає втрату або значне зниження здатності відчувати смак однією половиною язика, зазвичай спричинене пошкодженням смакових рецепторів або нерва (лицевого або язиковоглоткового) на цій стороні.
Ендоліт — мікроорганізм (бактерія, архея, гриб, водорость), що мешкає всередині гірських порід, коралів, скельних утворень або мінералів, зазвичай в порах або тріщинах, і отримує енергію за рахунок хемосинтезу або використовуючи скупчені органічні речовини.
Ендоліт — будь-який живий організм, що веде внутрішньопорідний спосіб життя, тобто живе в товщі твердого мінерального субстрату, зазвичай на певній глибині від поверхні.
1. Технологічний процес розділення рідинних сумішей (наприклад, нафти, спирту) на окремі компоненти шляхом нагрівання та подальшої конденсації парів; дистиляція.
2. Дія за значенням дієслова “відганяти”; примусове видалення, випровадження когось або чогось з певного місця.
3. Рідко вживана назва для віддаленої, відокремленої ділянки землі, часто лісу або пасовища, що належить до певного населеного пункту, але знаходиться на відстані від нього.
1. Звук, що лунає у відповідь на інший звук, повторення звуку внаслідок луни, відбиття звукових хвиль від перешкод; відлуння.
2. Переносно: відображення, слід, ознака чого-небудь, що було, відбулося раніше; спогад, відбиток.
3. Переносно: реакція на якусь подію, висловлювання тощо; відгук, резонанс.
Гемуляція — у лінгвістиці: зміна звука [g] (ґ) на [h] (г) у певних позиціях, характерна фонетична риса деяких українських діалектів, зокрема наддніпрянських.
1. Відлуння, відбитий звук, що лунає після першоджерела.
2. (переносно) Відображення, слід, відбиток чогось у пам’яті, свідомості, творчості тощо.
3. (переносно) Відгук, реакція на подію, вчинок, явище.