1. Стосунний до статевих органів людини або тварини, пов’язаний з ними.
2. У психоаналізі: що стосується останньої фази статевого розвитку, коли основним джерелом задоволення стають органи статевого чуття.
-
відпущення
1. Дія за значенням дієслова “відпустити”; надання дозволу піти, поїхати, звільнення від обов’язків на певний час.
2. Офіційно наданий працівникові період відпочинку від роботи зі збереженням місця роботи (посади) та, як правило, заробітної плати (оплачувана відпустка).
3. У релігійному контексті: церковний обряд або молитва, що завершує богослужіння, а також благословення священика віруючим після служби.
4. Застаріле: звільнення від боргу, провини, обіцянки або зобов’язання; прощення.
-
геніталгія
1. Медичний термін, що означає біль у зовнішніх статевих органах.
2. У психіатрії — психогенний біль у статевих органах, що виникає за відсутності органічних уражень.
-
відпущениця
1. Жінка або дівчина, яка отримала церковний дозвіл (відпуст) на певні дії або звільнення від обітниць, зобов’язань (заст., церк.).
2. У спеціальному значенні: черниця, якій надано дозвіл (відпуст) тимчасово залишити монастир і жити в миру, зберігаючи при цьому свої обіти (заст., церк.).
-
енотанін
Енотанін — природний органічний сполук, танін (дубильна речовина), що міститься в шкірці ягід червоного винограду та в червоному вині; належить до групи проантоціанідинів і має антиоксидантні властивості.
Енотанін — комерційна назва екстрактів виноградних танінів, що використовуються у виноробстві для покращення структури та стійкості вина.
-
відпущеник
1. Той, хто отримав відпустку з військової служби або з місця роботи; тимчасово звільнений від виконання службових обов’язків.
2. У релігійному контексті: людина, якій надано церковний дозвіл (відпуст) на певні дії або звільнення від обітниць; також може стосуватися того, хто завершив паломництво (отримав відпуст).
3. Застаріле: той, хто був звільнений на волю, наприклад, кріпак, якого відпустили на свободу.
-
відпустка
1. Термін у християнській традиції, що означає повне або часткове прощення гріхів, яке надається церквою, а також молитовне паломництво до святих місць для здобуття такого прощення.
2. Застаріла назва відпуску — встановленого законом періоду відпочинку від роботи зі збереженням місця праці (зараз вживається переважно у фразеологізмах, наприклад, “піти у відпустку”).
-
геніократія
1. Політична система, в якій влада належить найобдарованішим, найталановитішим та найрозумнішим членам суспільства (геніям); форма правління, заснована на інтелектуальній еліті.
2. Утопічна концепція ідеального державного устрою, запропонована французьким філософом Огюстом Контом, де керівництво суспільством здійснюють вчені та інтелектуали.
-
еностоз
Еностоз — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Надвірнянському районі.
-
відпуститель
1. (релігійний термін) Той, хто має право або повноваження відпускати гріхи; священик, який сповідає та дає розгрішення.
2. (застаріле, історичне) Особа, яка звільняє когось від зобов’язань, боргу або покарання; той, хто дарує свободу або прощення.