відпущениця

1. Жінка або дівчина, яка отримала церковний дозвіл (відпуст) на певні дії або звільнення від обітниць, зобов’язань (заст., церк.).

2. У спеціальному значенні: черниця, якій надано дозвіл (відпуст) тимчасово залишити монастир і жити в миру, зберігаючи при цьому свої обіти (заст., церк.).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |