геніократія

1. Політична система, в якій влада належить найобдарованішим, найталановитішим та найрозумнішим членам суспільства (геніям); форма правління, заснована на інтелектуальній еліті.

2. Утопічна концепція ідеального державного устрою, запропонована французьким філософом Огюстом Контом, де керівництво суспільством здійснюють вчені та інтелектуали.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |