• енотропа

    Енотропа — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.

  • відраджування

    Відраджування — дія за значенням дієслова “відраджувати”, тобто переконування когось відмовитися від чогось, застереження від небажаних дій або вчинків.

    Відраджування — форма психологічного впливу, спрямована на те, щоб відвернути особу від здійснення певного наміру, плану або дії шляхом логічних аргументів, попереджень або прохань.

  • генітив

    1. Відмінок, який відповідає на питання «кого? чого?», виражає належність, відсутність або частину цілого та вживається часто після прийменників (наприклад, «від», «до», «без», «для», «з», «у», «поза»); друга відмінкова форма в парадигмі українського іменника, традиційно називається родовий відмінок.

  • відраджання

    Відраджання — у християнській традиції: церковне свято, присвячене народженню Діви Марії, яке відзначається 8 вересня (21 вересня за старим стилем); Різдво Пресвятої Богородиці.

    Відраджання — заст. народна назва свята Водохреща (Богоявлення), що відзначається 6 січня (19 січня за старим стилем).

  • відрада

    1. Почуття задоволення, втіхи, радості, яке виникає внаслідок чогось приємного, що розвіює смуток або приносить полегшення; саме те, що викликає таке почуття.

    2. Застаріле: розрада, втіха, потіха; розвага, забавка.

  • енотеїзм

    Енотеїзм — релігійно-філософське вчення, що визнає існування багатьох богів, але зосереджує поклоніння на одному верховному божестві, яке вважається найвищим або наймогутнішим, не заперечуючи при цьому існування інших божеств.

    Енотеїзм — рання форма монотеїстичних уявлень в історії релігій, перехідний етап від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (єдинобожжя), характерний, наприклад, для деяких періодів давньоєгипетської та давньогрецької релігій.

  • геніталії

    Зовнішні статеві органи людини або тварини.

    У медицині та біології — органи статевої системи, що беруть безпосередню участь у статевому акті та заплідненні.

  • відпірка

    Відпірка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

  • відпір

    1. Дія за значенням дієслова «відпирати»; відчинення, відкриття чогось замкненого або зачиненого.

    2. (у фізиці, техніці) Сила або явище, що протидіє руху, тиску, електричному струму тощо; опір.

    3. (переносно) Активна протидія, опір чому-небудь, спротив.

  • енотера

    1. Рід однорічних, дворічних або багаторічних трав’янистих рослин родини онагрових, часто з великими жовтими, рожевими або білими квітами, що розкриваються ввечері або вночі; ослинник, нічна свічка.

    2. Народна назва рослини звичайний вовчинець (Daphne mezereum) родини вовчицевих, що має сильно отруйні ягоди.