Енотеїзм — релігійно-філософське вчення, що визнає існування багатьох богів, але зосереджує поклоніння на одному верховному божестві, яке вважається найвищим або наймогутнішим, не заперечуючи при цьому існування інших божеств.
Енотеїзм — рання форма монотеїстичних уявлень в історії релігій, перехідний етап від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (єдинобожжя), характерний, наприклад, для деяких періодів давньоєгипетської та давньогрецької релігій.